Безпека як каталізатор інновацій: від “Ні!” до “Як?” у цифровому світі

Коли “Ні!” перетворюється на “Як?” – Безпека як каталізатор інновацій, а не стримуючий фактор

Згадуєте, як батьки казали: “Не чіпай, гаряче!”? Це було попередження, але чи не хотілося вам перевірити, наскільки воно гаряче? Можливо, ви обережно торкалися, щоб відчути. З технологіями – аналогічна ситуація. Коли відділ безпеки говорить “Ні!”, світ не зупиняється. Користувачі починають шукати “Як?”, і цей “як” часто виявляється ризикованішим, ніж будь-яке “Ні”.

Минулого тижня мій друг-розробник, який завжди виглядає так, ніби не виспався, але очі горять від цікавості, обурювався через те, що його відділ безпеки відхилив чергову перспективну ідею. Спочатку я подумав: “Безпека – це важливо, їм видніше”. Але згадав усі випадки, коли заборони лише погіршували ситуацію, і вирішив заварити каву (і вам раджу!), бо зараз мова піде про те, чому безпека має бути не “відділом заборон”, а “відділом рішень”.

Гальма та суперкари: Чому безпека – це про прискорення, а не гальмування

Уявіть себе за кермом найновішого спорткара. Він футуристичний, реве, немов лев, і ви мрієте витиснути з нього максимум. А що, якби в цього авто не було гальм? Чи наважилися б ви натиснути на газ? Навряд чи. Насправді, найшвидші автомобілі мають найкращі гальма. Чому? Тому що вони дозволяють їхати дуже швидко, але при цьому зберігати контроль.

Так само має працювати і безпека в компанії. Вона не повинна бути ручним гальмом, яке постійно затягнуте і кричить “Стояти!”. Вона має бути як ті ефективні гальма на суперкарі, що дозволяють бізнесу рухатися вперед, брати обдумані ризики та реалізовувати ідеї, які були б неможливими за інших обставин. Якщо безпека стає перешкодою, бізнес просто її обійде. І тоді відділ безпеки буде осторонь, не розуміючи, що відбувається. Краще бути частиною рішення, а не проблеми, чи не так?

Коли “ні” породжує “як”: реальні історії з цифрового світу

Історія – найкращий вчитель. І вона демонструє, що відбувається, коли безпека перетворюється на “відділ заборон”. Відповідь проста: користувачі починають шукати “як”. І ці “як” не завжди бажані для тих, хто відповідає за безпеку.

1. Bring Your Own Device (BYOD) – або як мозок знаходить рішення

Уявіть собі співробітника, який хоче отримати доступ до робочих файлів вдома. У нього є старенький ноутбук або, можливо, планшет, яким користується дитина. Компанія каже: “Ні, ці пристрої небезпечні. Не підключайте їх до корпоративної мережі”. Але співробітник дуже хоче отримати доступ. Що він робить?

• Реальні приклади: Він може завантажити програму віддаленого доступу та підключитися до свого робочого комп’ютера з дому. Або, якщо це мобільний пристрій, він може поставити його на зарядку поряд з робочим ноутбуком і передавати файли через Bluetooth. Дитина може грати на ньому, випадково занести віруси, а вони вже – в мережі. Компанія заборонила, а світ знайшов “як”.

• Цікавий факт: За даними IBM, середня вартість витоку даних у США перевищила 10 мільйонів доларів. А уявіть, якщо причина – саме такий “як”, що виник через заборону.

2. Мобільні пристрої та корпоративна пошта – коли зручність перемагає правила

Згадайте часи, коли смартфони тільки набирали популярності. Багато компаній забороняли завантажувати корпоративну пошту на мобільні пристрої, вважаючи, що “це надто ризиковано”.

• Реальні приклади: Співробітники, яким було зручно перевіряти пошту між зустрічами, почали використовувати хитрі методи. Вони пересилали важливі робочі листи зі свого корпоративного облікового запису на особистий (наприклад, Gmail), а звідти завантажували їх на телефон. Результат? Конфіденційна інформація опиняється на загальнодоступних серверах, де безпека компанії – нульова. Знову “ні” призвело до “як”, але з гіршими наслідками.

3. “Власне” Wi-Fi – коли доступ важливіший за безпеку

Коли бездротовий інтернет ставав нормою, багато компаній були обережними. Вони казали: “Wi-Fi – це ризиковано. Трафік йде повітрям, його легко перехопити”. Тому вони не впроваджували бездротові мережі.

• Реальні приклади: Що робили кмітливі співробітники? Йшли в магазин, купували дешевий Wi-Fi роутер і підключали його до мережевого кабелю у своєму офісі. Так з’являлася “власна” Wi-Fi точка доступу, яка напряму з’єднувалася з корпоративною мережею. Ніхто її не контролював, ніхто не знав, що на ній відбувається. І всі хотіли швидкості та зручності. “Ні” знову породило ризиковане “як”.

4. Інтернет – “заборонений плід”

У 90-ті роки інтернет був чимось надзвичайним. Багато компаній обмежували доступ лише до внутрішньої мережі (інтранету), а зовнішній інтернет вважали “великим, страшним невідомим”.

• Реальні приклади: У співробітників на ноутбуках були модеми. Щоб підключитися до інтернету, вони просто обирали аналогову лінію, яка часто залишалася в офісі. І таким чином їхній комп’ютер ставав одночасно підключеним до внутрішньої мережі та до зовнішнього інтернету. Це була справжня “бомба уповільненої дії”, бо такий пристрій міг стати мостом для зловмисників. Знову ж таки, “ні” призвело до “як”, яке було небезпечнішим за будь-яку продуману систему доступу.

5. Хмарні сервіси – коли “моє” стає “всіма”

Коли з’явилися хмарні сховища для файлів (Dropbox, Google Drive тощо), багато компаній казали: “Ні! Ми не контролюємо ці хмари. Це ризиковано”.

• Реальні приклади: Але ж як зручно скинути великий файл через посилання! Або поділитися з колегами. Співробітники продовжували користуватися цими сервісами. Дані опинялися не там, де компанія могла їх контролювати, шифрувати або регулювати доступ. “Як” знову взяло гору над “ні”.

Важливо розуміти! Це не означає, що BYOD, мобільні пристрої, Wi-Fi, інтернет чи хмари – це зло. Це потужні інструменти. Але коли безпека працює за принципом “ні”, ці інструменти опиняються в руках, які не знають, як ними безпечно користуватися.

“Тіньовий” ШІ: Коли новітні технології стають головним болем

А тепер давайте подивимося вперед. Великі мовні моделі, чат-боти – це те, що зараз на слуху. Багато компаній кажуть: “Ні, не використовуйте ці публічні чат-боти. Вони крадуть ваші дані для навчання своїх моделей, і це може призвести до витоку конфіденційної інформації”.

• Реальні приклади: Але співробітник, який хоче швидко знайти відповідь на складне питання або написати перший чернетку тексту, не зупиниться. Він знайде спосіб. Він може завантажити модель ШІ на свій комп’ютер, запустити її на хмарному інстансі або використати якийсь неперевірений сервіс. Це і є “тіньовий ШІ” (Shadow AI).

• Наслідки: За даними IBM, “тіньовий ШІ” може збільшити вартість витоку даних на понад 670 000 доларів! Це тому, що ви втрачаєте контроль над даними, не знаєте, де вони зберігаються, як обробляються, і чи безпечні вони взагалі. Виходить, що “ні” призвело до ще більших проблем.

Як сказати “Як?” замість “Ні!”?

Отже, ми зрозуміли: просто забороняти – це шлях до ще більших проблем. Як тоді безпека може справді допомагати бізнесу рухатися вперед?

1. Оцінювання ризиків: Не страх, а факти

Перший крок – це розуміння. Замість того, щоб панікувати від “страшного інтернету” чи “жахливого ШІ”, потрібно розібратися: які справжні ризики? Що може статися? І, найголовніше, які альтернативи існують? Якщо ми не дамо людям інструмент, вони знайдуть інший, і часто – значно ризикованіший.

• Приклад: Коли інтернет був “страшним”, компанії могли б надати контрольований доступ через проксі-сервери, встановити файрволи, системи виявлення вторгнень та навчити користувачів правилам безпеки. Це дозволило б отримати переваги від використання інтернету, мінімізуючи ризики.

1. Пошук альтернатив: Вибір є завжди!

Якщо ми забороняємо певний сервіс (наприклад, той самий файловий менеджер у хмарі), ми повинні запропонувати кращу альтернативу.

• Приклад: Замість того, щоб дозволяти співробітникам використовувати будь-який хмарний сервіс для обміну файлами, компанія може сама обрати такий сервіс, перевірити його безпеку, укласти договір і впровадити його як єдиний офіційний. Або, якщо йдеться про ШІ, сказати: “Не використовуйте цей публічний чат-бот, але ось наш перевірений корпоративний сервіс. Або ще краще – ми створимо власний безпечний простір для ШІ на базі хмарних платформ”.

1. Навчання користувачів: Робити розумними, а не слухняними

Багато людей не розуміють, наскільки ризикованими можуть бути їхні дії. Вони бачать нову технологію і думають: “Круто! Хочу спробувати!”.

• Приклад: Потрібно пояснювати співробітникам, що неправильне використання технологій може не тільки створити проблеми для компанії, але й поставити під загрозу їх власну роботу. Це вже не питання політики, а питання виживання.

1. Розвідка: Знати, що відбувається “під килимом”

Ми повинні знати, як співробітники насправді використовують технології. Чи є “тіньовий ШІ”? Чи є “тіньові дані” (дані, що зберігаються невідомо де)? Чи є незахищені пристрої, підключені до мережі?

• Приклад: Це як детективна робота. Потрібно мати інструменти та процеси, щоб виявляти, де саме виникають ризики, навіть якщо вони приховані.

Підсумок: Безпека як партнер, а не сторож

Отже, що ми маємо? Коли відділ безпеки каже “ні”, він не зупиняє ризики, а лише заганяє їх у тінь, де вони стають неконтрольованими. Це призводить до дорожчих витоків даних, зниження ефективності та розчарування співробітників.

Натомість, коли безпека прагне знайти “як”, вона стає справжнім партнером бізнесу. Вона допомагає впроваджувати нові технології безпечно, дозволяє брати на себе обмірковані ризики і, зрештою, стає рушійною силою для інновацій.

Тому запам’ятайте: Не кажіть “ні”, кажіть “як”. Завжди. Можливо, це вимагає більше зусиль, глибшого розуміння, тіснішої співпраці з бізнесом. Але в довгостроковій перспективі це єдиний шлях до справжньої безпеки та успішного розвитку.

А як ваша компанія вирішує подібні питання? Чи траплялися у вас випадки, коли “ні” призводило до неочікуваних наслідків? Поділіться своїми думками у коментарях!