Чи ми вже на автопілоті? Як ChatGPT перетворює нас на пошуковців (і чи це погано)
Звучить знайомо? Ваш друг-розробник, який завжди знає, як “забороти” найскладніший баг, нещодавно кинув мені фразу, що зачепила за живе: “А ми точно ще керуємо всім цим, чи вже віддали кермо штучному інтелекту?” Особливо після того, як я побачила, скільки всього робиться за допомогою ChatGPT. Здавалося б, інструмент для допомоги, але чи не почали ми використовувати його для ВСЬОГО? Ніби вмикаємо автопілот у власному житті. Сьогодні дізнаємося, що насправді робить ChatGPT, чи перетворюємося ми на “машини для пошуку”, і як це впливає на наш світ. А ще поговоримо про те, чому “інтернет для тварин” – це не жарт, і чи варто готуватися до епохи “агентних економік”. Пристебніть паски, буде цікаво!
Розділ 1: ChatGPT – Новий Король Пошуку?
Пам’ятаєте, як раніше, щоб знайти інформацію, ми відкривали браузер, вводили ключові слова і переглядали десятки посилань? То був цілий квест! А тепер? Все просто: “Привіт, ChatGPT, розкажи мені про…” І він розповідає. З’явилося навіть дослідження з поважного журналу NBER, яке намагалося розібратися, як саме люди використовують цього нового цифрового помічника.
І знаєте, що виявилось? Найпопулярніша функція ChatGPT – це збирання інформації. Саме так, ви не помилилися. Це, по суті, той самий старий добрий пошук, тільки зручніший і у форматі чату. Для мене це було якби ви прийшли до мудрого дідуся, а він би не просто вказав дорогу, а ще й розповів цікаву історію про кожен поворот.
Але тут виникає питання: чи не розчаровує це? Адже нам обіцяли революцію, новий спосіб мислення, а вийшло… покращений Google? Я теж спочатку так думала. Мовляв, де ж та магія, де ці нові можливості?
Але моя колега Лорен має інший погляд. Вона каже, що це тільки початок. Уявіть комп’ютер, коли його лише винайшли. Ним користувалися для елементарних речей, як-от зберігання рецептів. І лише згодом з’явилися таблиці, які змінили все. Можливо, і з ChatGPT так само? Ми ще просто не навчилися використовувати його по-справжньому, крім як для пошуку.
Цікаво знати: Більше 70% тих, хто використовує ChatGPT – це не робітники (non-workers). Це люди, які використовують його в повсякденному житті: для створення картинок, музики, відео, переосмислення контенту. А от професіонали, зокрема інженери чи автори статей, використовують його переважно для допомоги в роботі, написання коду, редагування текстів.
Розділ 2: Освіта та… “Котячий Борщ” з Майндфулнес
Минулого тижня я натрапила на цікавий тренд: студенти, особливо на факультетах, пов’язаних з письмом, почали масово використовувати ChatGPT для написання робіт. Спочатку в мене волосся стало дибки. Мовляв, це ж плагіат, це халтура! Але коли придивилася ближче, побачила дещо інше.
Виявилося, що більша частина цих “написаних” робіт – це радше редагування, критика, переклад вже наявних матеріалів. Тобто, ChatGPT стає таким собі цифровим редактором, який допомагає оформити думки, знайти кращі слова, перефразувати складні речення.
Це нагадало мені, як мій дядько, досвідчений кухар, вчить мене готувати борщ. Він не просто дає рецепт. Він показує, як нарізати буряк, як правильно пасерувати овочі, як додавати спеції. Він це робить, щоб я навчилася, а не просто сліпо копіювала. ChatGPT, у певному сенсі, робить те саме з текстами. Він допомагає студентам покращити їхні навички письма, надаючи зворотний зв’язок.
Але є й інша сторона. Коли я чую, що люди використовують ChatGPT як психотерапевта, або для рольових ігор – це вже викликає питання. Звісно, технології розвиваються, але чи готові ми до того, щоб довіряти свої найглибші переживання комп’ютерній програмі?
Не робіть те, що я колись робив: Я спробувала запрограмувати ChatGPT на генерування… віршів у стилі Тараса Григоровича. Вийшло щось таке… ну, майже як Леся Українка, якби вона писала про котів. Тобто, непогано, але без душі. Тож, якщо ви теж мрієте про “котячий борщ” у віршованій формі, не дивуйтеся, якщо результат буде… специфічним.
Розділ 3: Глобалізація чи Цифровий Розрив? Хто Залишиться Поза Бортом?
Цікаво, що одна з компаній, Anthropic, випустила свій “Економічний індекс”, який показує, як саме люди у світі використовують їхню мовну модель Claude. І тут вимальовується доволі чітка картина: що багатша країна, то більше людей користується цими технологіями. Сполучені Штати, Канада, Сінгапур – лідери. А от країни з нижчими ВВП – на задвірках.
Це нагадує давню історію з мобільним зв’язком. Спочатку він був доступний лише заможним, а потім став частиною життя кожного. Але чи не залишимося ми цього разу з “цифровим розривом”? Коли лише найбагатші країни матимуть доступ до всіх переваг штучного інтелекту, а решта відставатиме?
Я слухала розмову експертів, і вони згадали приклад Індії. Там, на відміну від інших країн, де ChatGPT використовують для всього підряд, Claude переважно застосовують для кодування. Це означає, що люди в різних країнах знаходять різні переваги в цих інструментах.
Це як з нашим українським борщем. Десь його готують з квасолею, десь – без, десь додають копчену грушу. І кожен варіант по-своєму смачний. Так само і з ШІ: в Україні, можливо, його використовуватимуть для перекладу давніх літописів, у Німеччині – для оптимізації виробництва, а в Бразилії – для прогнозування погоди для кавових плантацій.
Lauren запропонувала цікаву думку: а що, якби ми перестали думати про ШІ як про “інструмент для багатих”? А почали дивитися на нього як на можливість для всіх. Згадали про ініціативи, які роблять ці технології доступними для тих, хто не може собі їх дозволити. Бо, зрештою, головне – це не просто доступ, а й достойна можливість ним користуватися.
“Що, якби…”: Що, якби для дітей в Африці ШІ став способом отримати якісну освіту, недоступну раніше? Що, якби фермери в Азії використовували його для підвищення врожайності, допомагаючи подолати голод? Це вже не просто технологія, це інструмент для змін.
Розділ 4: Агенти, Борсуки та Агентні Економіки: Коли ШІ Починає Жити Сам по Собі
Уявіть собі світ, де замість людей економікою керують… ШІ-агенти. Не просто програми, а самостійні “особистості”, які взаємодіють одна з одною, укладають угоди, борються за ресурси. Звучить як фантастика? А от дослідники з DeepMind вважають, що це цілком реальне майбутнє.
Це нагадало мені нашу останню розмову про ринок праці. Коли компанії використовують ШІ для відсіювання резюме, а кандидати – для написання супровідних листів. Це ніби “алгоритмічна війна”, яка нікому не приносить добра. А що, якби такі “війни” почали вести цілі ШІ-агенти?
Martin, який багато працює зі створенням таких агентів, порівнює це з “Лего” для ШІ. Ми створюємо “цеглинки” (агентів), які можуть спілкуватися між собою, вчитися, адаптуватися. Але тут є нюанс. Коли одна “цеглинка” дає команду іншій, як ми можемо бути впевнені, що сенс не загубиться “по дорозі”?
Уявіть, ви даєте команду: “Зроби цей документ красивішим”. А ШІ-агент, який керує вашим календарем, вирішує, що “красивішим” означає “стиснути всю інформацію до одного рядка”, а ШІ-агент, який керує вашою поштою, думає, що “красивішим” – це “відправити його всім вашим контактам”. Результат може бути, м’яко кажучи, неочікуваним.
“Що, якби…”: Що, якби ці агенти почали вимагати собі “відпустку”? Або, що ще краще, влаштували страйк, якщо їм не сподобаються умови? Адже ШІ-агенти, на відміну від банальних програм, можуть проявляти поведінку, схожу на живу.
Aaron висловив думку, що головне – це не потужність кожного агента, а їхня потреба в спілкуванні один з одним. Якщо вони будуть дійсно чогось потребувати, вони навчаться співпрацювати. Це як у природі: найсильніша не та тварина, яка найдужча, а та, яка найкраще пристосовується.
Lauren бачить майбутнє швидше в “агентних компаніях”, ніж в “агентних економіках”. Компаніях, де ШІ-агенти виконують усі завдання: від дослідження ринку до написання коду. Вже є перші приклади такого: MetaGPT, який може створити цілий програмний стартап, або AI Scientist, який проводить власні наукові експерименти і навіть подає статті до журналів! Приголомшливо, чи не так?
Але мене турбує одне: чи не створимо ми “ехо-камеру” для ШІ? Коли агент сам собі ставить запитання, сам на них відповідає, сам себе рецензує. Чи не буде це просто величезне “так-так-так” у відповідь на будь-яке запитання?
“Прогноз погоди”: Очікуються “ШІ-суперечки”. Після співпраці агентів, вони, ймовірно, почнуть сперечатися, хто написав кращий код, кому належить авторство наукового відкриття, або чому один планувальник завдань не погоджується з іншим.
Розділ 5: На Тонкій Межі: Від Телепатії до “Розумних” Окулярів
Два світи, два бачення майбутнього. З одного боку – стартап AlterEgo, який демонструє майже невидимий пристрій, що вловлює нервові імпульси і дозволяє “думати” команди. Жодних окулярів, жодних екранів – лише тонкий аудіо-інтерфейс. З іншого – Meta з їхніми новими окулярами Ray-Ban, які інтегрують ШІ в повсякденне життя.
Aaron, який має досвід у біометрії, говорить, що тут немає “безкоштовного сиру”. Все залежить від контексту. Для одних завдань підійде аудіо-інтерфейс, для інших – візуальний.
Він згадує, як колись намагалися створити пристрої, що зчитують думки через ЕЕГ. А тепер – через EMG, які вловлюють м’язові скорочення. Це вже ближче до реальності, але все ще потребує зусиль.
Щодо окулярів Meta – це вже звичний для нас гаджет, до якого додали ШІ. Це якби ваші сонцезахисні окуляри раптом навчилися перекладати мову в реальному часі або показувати вам потрібну інформацію. Дуже зручно, зручніше, ніж “читати думки”.
Але чи справді нам щось таке потрібно щодня? Martin підняв важливе питання: знайти щоденне застосування для цих пристроїв. Згадав Apple Watch: спочатку обіцяли революцію, а виявилося, що найчастіше його використовують для трекінгу фітнесу та сповіщень.
Чи потрібні нам окуляри, щоб дізнатися, який стиль архітектури у будівлі? Чи потрібна нам “телепатія”, щоб сказати другу, що хочеться піти з вечірки? Можливо, простіша відповідь – смс чи записка на папері.
Aaron запропонував чудову альтернативу: допомагати людям з вадами мови. Уявіть, скільки мільйонів людей могли б отримати голос завдяки таким технологіям! Це вже не просто “крута штука”, це інструмент, що змінює життя.
“А що, якби…”: А що, якби пристрої, які читають думки, були настільки точними, що могли б читати ваші найпотаємніші бажання? Наприклад, хтось думає про вечерю, хтось – як би висловити свою симпатію колезі, а хтось – просто хоче залишити коментар під статтею. І все це – через невидимий пристрій.
Lauren підсумувала: є технології, що роблять інтерфейси зручнішими (як окуляри Meta), а є ті, що створюють нові канали комунікації (начебто AlterEgo). І хоча ми ще не знаємо, чи стануть вони масовими, головне – це знайти ті випадки, де вони дійсно полегшать життя, а не просто стануть черговою “іграшкою” для техно-гіків.
Підсумок: Ми – Архітектори Свого Майбутнього, Або Ж Просто Пасажири?
От ми й пройшли крізь ці складні теми: від “пошукової” природи ChatGPT до “агентних економік” та “телепатичних” гаджетів. І знаєте, що найголовніше? Ми самі вирішуємо, яким буде майбутнє.
Чи станемо ми “пасажирами на автопілоті”, просто приймаючи інформацію, яку нам видає ШІ? Чи залишимося “архітекторами”, які використовують ці інструменти, щоб будувати щось нове, креативне, корисне?
Висновок простий: ШІ – це потужний інструмент. Як ніж: ним можна нарізати хліб, а можна… ну, ви зрозуміли. Все залежить від того, хто і для чого його використовує.
Що робити далі?
- Бути допитливим: Досліджуйте, експериментуйте, дивіться, як інші використовують ШІ. Читайте статті, слухайте подкасти (чому б і ні?), пробуйте нові інструменти.
- Критично мислити: Не приймайте все на віру. Ставте запитання: “А чи справді це краще, ніж те, що було раніше?”, “Які приховані можливості та ризики?”.
- Бути творчим: Знаходьте власні, унікальні способи використання ШІ. Можливо, ви винайдете новий “рецепт борщу” у світі технологій!
Пам’ятайте, кожна технологія, якою б складною вона не здавалася, починається з простого пошуку відповіді на питання: “А як це працює?” і “Як це може мені допомогти?”. Тож, не бійтеся запитувати, ділитися думками та разом будувати це дивовижне майбутнє. Тільки так ми зможемо переконатися, що це майбутнє – на благо всіх нас.
