Червоні проти синіх: як гра у “війну” укріплює нашу цифрову фортецю
Привіт! Це Ліла Харт, і сьогодні ми знову досліджуємо світ технологій, де складне стає зрозумілим, а нове – знайомим. Останнім часом я часто чую про “червоні команди”, “сині команди”… Звучить як сюжет із кібер-бойовика, чи не так? І, відверто кажучи, інколи так воно і є! Та сьогодні розберемось, що за цим стоїть, чому це важливо для вашої безпеки – саме вашої! – і чому це схоже на гру в “полковники” на власному подвір’ї, тільки замість палиць – біти та байти.
Уявіть, ви звели чудову фортецю: міцні мури, надійні брами, навіть рів. Здається, ніхто й на крок не підійде. Та чи справді вона неприступна? А якби ви самі спробували її захопити? Звісно, не ви особисто. А спеціально навчена команда, що знає всі ваші слабкі місця, всі хитрощі, які ви, можливо, не врахували, будуючи замок. Про це сьогодні й поговоримо.
Це маленька подорож у світ етичного хакінгу, імітацій та командної гри, де перемагає той, хто робить нашу цифрову реальність безпечнішою. Готові? Заварюйте каву, влаштовуйтесь зручніше, бо буде цікаво!
Розділ 1: Кольорові війни: Хто такі “червоні” та “сині”?
Якщо говорити про “червоні” та “сині” команди в контексті кібербезпеки, то йдеться про два боки медалі, про гру, що допомагає компаніям зрозуміти, наскільки добре вони захищені.
Наше розуміння розпочалося з Патріка Фассела з IBM X-Force. Він – глобальний керівник відділу змагальної симуляції, тобто етичний хакер. І він пояснив, що таке “червона команда”.
Патрік: “Ми маємо ідею вправи з червоною командою, де намагаємося перевірити здатність захищатися від реального зловмисника. В такій вправі має бути хтось, хто видає себе за нападника. Ми взяли цю ідею, або, скоріше, термінологію, з військової сфери. Її винайшли на початку 60-х для військових ігор. Ідея в тому, що якщо ви маєте набір оборонних засобів або хочете запобігти чомусь поганому, і у вас є люди, які стежать за тим, щоб це було зупинено, вам потрібні ті, хто буде “поганими хлопцями” і тестуватиме все це.”
Ось ваша червона команда. Її місія – думати як справжні хакери. Вони шукають вразливості, намагаються проникнути в систему, роблять усе, щоб “зламати” оборону. Це як гра в доміно: один невірний рух – і вся система може похитнутися.
Цікаво знати: Термін “червона команда” походить з військових навчань, де червоний колір традиційно означає противника, а синій – власні сили.
Мій колега Джефф слушно зауважив, що якщо є червона команда, то, ймовірно, є й інші кольори. І він не помилився!
Патрік: “Інша ключова команда – це наша синя команда, так? Це наші захисники. Ці люди намагаються зупинити “поганих хлопців”. В контексті вправи з кібербезпеки, це можуть бути ваші реагувальники на інциденти та будь-хто, хто працює у вашому SOC (Security Operations Center). Кожен, хто там, щоб переконатися, що “погані хлопці” не проникнуть.”
Отже, синя команда – ваші захисники. Вони тримають оборону, реагують на атаки, латають дірки та утримують фортецю цілою. Це охоронці у вашому цифровому замку.
У нас є атака (червона команда) й оборона (синя команда). Що ж відбувається, коли ці дві сили стикаються? Тут і починається найцікавіше.
Розділ 2: Пурпурні навігатори: коли атака зустрічає оборону
Пам’ятаєте, я казала, що команди можуть бути не лише червоними та синіми? Посередині, де ці кольори перетинаються, з’являється щось нове.
Патрік: “А що ж у нас тут посередині? Це може бути пурпурна команда. Вона стосується вправи або реальної групи людей. Що ми робимо з пурпурною командою – зводимо разом червону та синю команди. Уявіть, що вони в одній кімнаті, проходять через ланцюжок атаки та досліджують певні моменти цієї атаки. Так вони розуміють, наскільки ефективні деякі елементи їхньої оборони. Вони знають, коли з’явиться “поганий хлопець”, наскільки вони готові.”
Пурпурна команда – як суддя та спостерігач. Вони допомагають червоній та синій командам працювати разом. Уявіть, ви граєте у футбол, але замість просто боротьби на полі, у вас є тренер, який спостерігає за грою обох команд, підказує помилки, як зробити пас точнішим, як краще вибудувати захист. Пурпурна команда робить так само – вони забезпечують, щоб червона команда не просто “бомбила” без правил, а синя команда могла вчитися з кожного “удару”.
Вони дозволяють побачити, як відбувається атака, крок за кроком. Чи спрацював антивірус? Чи правильно спрацювала система виявлення вторгнень? Чи встиг SOC відреагувати? Це розбір польотів у реальному часі.
Не робіть те, що я колись робила: Якось я думала, що “пурпурна команда” – це група людей, які люблять фіолетовий одяг. Це було помилкою. Дуже дорогою.
Співпраця між червоною та синьою командами, часто під наглядом “пурпурних”, є ключовою. Вона дозволяє виявити прогалини в безпеці, які могли б залишитися непоміченими у звичайній грі “атакуй-захищайся”.
Розділ 3: Правила гри: як не перетворити симуляцію на хаос
Патрік згадав важливе слово: “симуляція”. Будь-яка гра, навіть найсерйозніша, потребує правил. Інакше – це не гра, а справжній бедлам.
Патрік: “Одна з речей, яка їм потрібна, якщо ви збираєтеся проводити таку вправу – переконайтеся, що у вас є дозвіл. Ми не хочемо… як ви сказали раніше, опинитися в помаранчевому комбінезоні, бо це не мій колір.”
Це перше й найголовніше правило: дозвіл. Ніхто не хоче, щоб його заарештували за спробу перевірити безпеку. Це як влаштувати пожежну тривогу в сусідньому будинку, щоб перевірити їхніх пожежників. Не найкраща ідея.
Це лише верхівка айсберга. Червона команда має дотримуватися певних рамок. Саме тут вступає в гру поняття “правил взаємодії” (Rules of Engagement, RoE).
Патрік: “Ви точно повинні мати правила, тому що ми знаємо, що це все на якомусь рівні – вистава. Ми не робимо це. Ми не справжні хакери. Немає справжніх “поганих хлопців”. І те, як ми думаємо про правила, дійсно починається з ідеї обсягу (scope). Обсяг визначає, які межі будуть охоплені тестуванням.”
Обсяг – найважливіша частина правил. Уявіть, компанія має філії в десятках країн. Чи хочете ви, щоб команда намагалася зламати систему в країні, де це може спричинити міжнародні ускладнення? Навряд.
Патрік: “Отже, компанія може мати філії в кожній країні. Ми можемо не хотіти проводити хакерські атаки в одній з цих країн з різних геополітичних причин… Це також може бути обмеження щодо людей. Деякі компанії можуть не хотіти, щоб ви надсилали фішингові електронні листи їхньому генеральному директору. Ця людина може бути незадоволена ситуацією.”
Ви не можете бомбардувати всіх. Деякі ключові особи можуть бути виключені. Або, наприклад, якщо ви маєте справу з рітейлером, ви не захочете виводити з ладу інтернет-магазин напередодні свят.
Патрік: “Інший дійсно ключовий момент може стосуватися систем. Деякі клієнти мають системи, які потребують дуже високої доступності, і вони можуть бути чутливі. Тому нам потрібно заздалегідь знати, чи будемо ми взаємодіяти з цими системами, які правила існують навколо них, щоб ми не спричинили будь-якого бізнес-впливу, тому що це погано для всіх, ніхто там не виграє.”
Патрік: “Іноді час дня або день тижня також може мати значення. Як ви згадували раніше, ми хочемо мати можливість деконфліктувати будь-що, що станеться. Тому, якщо станеться якась ескалація, і співробітники з реагування на інциденти будуть залучені, ми хочемо знати, як далеко ми дозволимо їм зайти, і скільки часу та грошей організація хоче витратити на те, щоб це розігралося.”
Це все – частина обсягу. Скільки триватиме вправа? Кілька днів, тижнів, місяців? Чи є максимальна межа для “шкоди”, яку може завдати червона команда?
Просто, “правила взаємодії” – ваша цифрова карта бою. Вона визначає, де можна “стріляти”, а де – ні, як далеко можна зайти, і хто за що відповідає. Без цієї карти ви гарантовано отримаєте “харчову бійку”, а не корисну симуляцію.
Розділ 4: Очки в грі: чого насправді прагне червона команда?
Патрік згадав про “цілі” та “очки”. Здається, що червона команда просто хоче “знищити” систему, щоб показати, які вони круті. Але, як завжди, все складніше.
Патрік: “Звичайно, знаєте, як “уявні погані хлопці” всередині, ми завжди думаємо про наші бали як про можливість досягти якоїсь крутої мети, не потрапивши. Але це насправді просто для того, щоб ми відчули себе краще щодо того, наскільки добре ми робимо свою справу. Реальний бал – це те, наскільки ми допомагаємо клієнту покращити свою оборону. Чи тестуємо ми їх таким чином, що це поліпшить їх, коли з’являться справжні “погані хлопці”?”
Ось головне! Червона команда працює не для власної слави. Їхня мета – покращити безпеку компанії. Вони не просто шукають дірки, вони показують, де вони є, і як їх закрити. Це як у спорті: переможець отримує медаль, але головне – вдосконалення, а не перемога.
Якщо червона команда змогла обійти всю оборону, це не означає, що вони “виграли”. Це означає, що синя команда отримала цінний урок: “Ого, нам потрібно посилити тут, там і ще тут”.
Цікаво знати: Мета червоної команди – не тільки виявити вразливості, а й показати, як їх можна експлуатувати, щоб синя команда краще розуміла потенційні загрози.
Патрік додав: “Чи стає безпека кращою? Зрештою, обидві команди існують для однієї мети – покращення безпеки.”
Це як профілактичний огляд у лікаря. Вам роблять “неприємні” процедури, беруть аналізи, щоб переконатися, що ви здорові. Якщо виявляють проблему, то краще знайти її на ранній стадії, ніж чекати, поки вона стане критичною. Червоні та сині команди – ваші “цифрові лікарі”.
Розділ 5: Судді та арбітри: хто стежить за порядком?
Уявіть футбольний матч без суддів. Що б було? Велика бійка. Так само і в світі кібербезпеки. Щоб “червоно-сині війни” не перетворилися на справжню катастрофу, потрібні “судді”.
Патрік: “Якщо у нас немає певних суддів, тоді вся ця справа перетвориться на “харчову бійку”, я думаю. Тож розкажіть мені про суддів та що б вони робили?”
Патрік: “Ви точно повинні мати своїх суддів. Нам подобається називати їх контрольною командою. Контрольна команда – це хтось, хто існує в цільовій організації, хто буде ознайомлений з тим, що вправа відбувається. Тому ми, знаєте, в реальній вправі з червоною командою, ми не хочемо, щоб синя команда знала, тому що ми будемо її тестувати. Ми допоможемо їй побачити, де її сильні та слабкі сторони, але в організації повинні бути люди, які знають, що це відбувається, щоб у разі ескалації або якщо когось потрібно ввести в курс справи чи поінформувати, вони могли б діяти як посередники.”
Ця контрольна команда – ті, хто знає про вправу. Вони не частина червоної чи синьої команди, але знають, що відбувається. Їхня роль – бути посередниками, контролювати ситуацію та, за потреби, зупинити вправу.
Патрік: “Звичайно, червона команда не розповість синій команді, точно які тактики, процедури та інструменти, і всі ці речі, або коли вони будуть атакувати, як вони це зроблять, тому що тоді це було б занадто легко. Але в деяких випадках, я думаю, сині команди можуть навіть не усвідомлювати. Вони просто мають червону команду, яка здійснює атаку, і вам потрібен хтось, хто наглядає за всім цим, і каже: “Ні, я кидаю прапорець. Ваша атака надто близька до дому, тому ми її зупинимо”.”
Це саме те, що потрібно! Це як регулювальник на будівельному майданчику, який стежить за тим, щоб усе йшло за планом і щоб ніхто не ризикував.
Контрольна команда гарантує, що гра залишається грою, а не перетворюється на реальний інцидент з непередбачуваними наслідками. Вони – ті, хто може сказати: “Стоп! Ми пройшли точку неповернення”.
Розділ 6: “Захопи прапор”: нова гра чи стара добра симуляція?
Патрік згадав те, що стає все більш популярним, особливо серед молоді – “Захопи прапор” (Capture The Flag, CTF). Чи це те саме, що й червоно-сині команди? Давайте розберемося.
Патрік: “Це нагадує мені щось, що стало дуже популярним. Я чую це від моїх студентів коледжу, яких я викладаю в Університеті штату Північна Кароліна, та інших. І ця ідея змагань “захопи прапор”. Тож порівняйте та протиставте це з “захопи прапор”.”
Патрік: “Ну, знаєте, в engagements з червоною командою ми часто маємо щось, що представляє свого роду прапор, і це схоже на, знаєте, шматок даних або щось, що ми намагаємося отримати, що показує, що ми були на системі. І це дозволяє нам виконати просунуту ціль без потенційного спричинення якоїсь умови відмови в обслуговуванні. Тому ми можемо знати, гаразд, ми виграли. Ми можемо довести, що ми були там, і зупинитися на цьому. Але більш традиційний сенс “захопи прапор” – це трохи більш навмисний тип вправи, де ви збираєте групу людей у кімнаті. Кажуть, що існує набір технічних викликів, які всі взаємопов’язані. Ми повинні вирішити їх у певній послідовності, щоб дістатися до прапора, який десь прихований. Це просто веселе інтелектуальне завдання, наскільки ви добрі до комп’ютерів. Перевірте свої навички і переконайтеся, що вони гострі. Змагайтеся з іншими командами, хто першим дістанеться до прапора.”
Отже, “Захопи прапор” (CTF) – змагання. Воно може бути частиною вправи з червоною командою, коли “прапором” є якийсь важливий файл, що символізує успішне проникнення. Але традиційний CTF – це більше про розв’язання технічних “головоломок”, тест на знання та навички.
Червоно-синя команда – реалістичніша симуляція справжньої атаки та оборони. Вона спрямована на перевірку цілісної системи безпеки компанії, а не тільки навички окремих гравців.
Патрік: “Все зроблено заради доброго веселощів. І знову ж таки, все зроблено з дозволу. Ми проводимо вправи, щоб перевірити свою фізичну форму та покращити її. І вправа типу “червона команда, синя команда” призначена саме для цього. Вона призначена для перевірки вашої пригодницької фізичної форми та її покращення через вправу.”
Тут криється ключова думка: симуляції, чи то CTF, чи червоно-сині команди, – це тренування. Це як спортсмени, які тренуються перед важливим матчем. Вони відпрацьовують техніку, перевіряють витривалість, вчаться працювати в команді.
Розділ 7: Киньте виклик своїм припущенням: звільніть свій розум від хибних істин
Патрік наголосив на найважливішому аспекті цих тренувань: виклику власним припущенням.
Патрік: “Ми завжди наголошуємо на цій ідеї – Кидайте виклик своїм припущенням. У вас є всі ці заходи безпеки. Ви витратили час і гроші, щоб переконатися, що хакери не можуть потрапити всередину, але чи перевірили ви це? Ми часто виявляємо, що деякі ваші припущення щодо заходів безпеки помилкові, і потрібно вносити зміни. Часто це означає залучення аутсайдера, бо вони не мають ваших припущень. Вони можуть поглянути свіжим поглядом. Тому команди, як команда Патріка, здатні робити те, що вони роблять.”
Це геніально! Компанія будує оборону, виходячи з певних припущень: “Ця система надійна”, “Цей протокол безпечний”, “Ці люди не можуть бути зламані”. Але чи завжди ці припущення вірні? Зовнішні експерти, червона команда, можуть побачити те, що ви пропустили, бо ви дивитеся на свою оборону “зсередини”.
Патрік: “Тому ви маєте рацію, тому що якщо ви цього не робите, ставлячи під сумнів усе, а це те, що ви маєте робити, ставте під сумнів усе. Якщо ви цього не зробите, це зроблять за вас “погані хлопці”. Ви просто не будете задоволені їхньою відповіддю.”
Ось справжня цінність таких вправ. Вони змушують нас подивитися на себе очима ворога. Це важко, але необхідно. Це як провести ревізію у своїй скрині зі скарбами, щоб переконатися, що ніхто не підкинув іржаві цвяхи замість золотих монет.
Висновок: кольори безпеки – наше майбутнє
Друзі, ми пройшли довгий шлях від простого питання “що таке червона команда?” до розуміння складної, але надзвичайно важливої ролі цих симуляцій в кібербезпеці.
Підсумовуючи, ми бачимо, що червона команда – це етичні хакери, які імітують атаки. Синя команда – захисники, які ці атаки відбивають. Пурпурна команда допомагає їм взаємодіяти та вчитися одне в одного. Правила взаємодії, зокрема обсяг, надзвичайно важливі, щоб уникнути реальних проблем. Головна мета – не “перемогти”, а покращити безпеку, кидаючи виклик власним припущенням. А “Захопи прапор” – форма змагання, яка може бути частиною цієї великої гри.
Це все – не просто технічні терміни. Це про те, як ми можемо зробити наш цифровий світ безпечнішим. Кожен з нас.
Що далі?
- Зацікавтесь: Якщо ви працюєте в IT, дізнайтеся, чи проводить ваша компанія подібні вправи. Якщо ні – підтримайте ідею!
- Навчайтеся: Розуміння основ цих процесів допоможе вам краще усвідомлювати загрози та способи захисту.
- Кидайте виклик припущенням: Навіть у повсякденному житті, не сприймайте все як належне. Ставте під сумнів, перевіряйте, шукайте кращі шляхи.
Безпека – не статичний стан, а постійний процес. Це безперервна гра в “червоні проти синіх”, де кожен крок, кожне тренування робить нас сильнішими. І ці кольори, хоч і прості, насправді розфарбовують наше майбутнє надійністю та спокоєм.
Дякую, що були зі мною! До наступних зустрічей, і пам’ятайте: будьте уважні, будьте безпечні, і завжди ставте під сумнів!
