Коли ШІ “заглянув” у комору, а не вигадав новий рецепт: Як OpenAI потрапила в халепу з математичними борщами
Мій друг, захоплений ентузіаст штучного інтелекту, минулого тижня надіслав мені посилання на новину. “Ліло, ти маєш це прочитати! Це ж драма планетарного масштабу в царині математики та ШІ!” – написав він, і я, чесно кажучи, вже готувалася до чергової історії про прорив. Але те, що я врешті-решт “відкопала”, виявилося цікавішим – і, зізнаюся, навіть комічним. Це історія про те, як одна з найвідоміших компаній у світі штучного інтелекту, OpenAI, вирішила “нагодувати” світ новиною про грандіозну перемогу, а вийшло, як у студента, який переплутав конспекти: замість написання власного реферату, він просто знайшов готовий в інтернеті.
Уявіть собі, ви – чемпіон світу з приготування борщу. Ви роками відточували свій рецепт, вигравали конкурси, і ось, вирішили презентувати світу свою найновішу розробку – “математичний борщ”, який нібито здатен розв’язати найскладніші задачі. Ви оголошуєте про це на весь світ, всі аплодують, вас називають генієм. А потім з’ясовується, що ви просто… знайшли кулінарну книгу, де хтось ще до вас роками вже описав схожий борщ. Неприємно, правда? Саме така історія трапилася з OpenAI. Як це часто буває, найцікавіше почалося, коли хтось вирішив перевірити, чи дійсно “борщ” вдалий, а чи просто вміло прикрашений.
Знайомтеся: Головні дійові особи
Перш ніж зануритися в суть, познайомимося з героями.
- OpenAI: Компанія-легенда, яка стоїть за ChatGPT. Коли вони щось роблять, це, зазвичай, значна подія. Вони досліджують і розвивають штучний інтелект, роблячи його доступним і потужнішим.
- Ердош (Paul Erdős): Не людина, а справжня математична легенда. Він мандрував, зупиняючись у колег, і буквально жив математикою 24/7. Не мав дому, лише валізу, наповнену невирішеними проблемами, які століттями лоскотали нерви математикам. Деякі з них мали навіть призові фонди, як-от тисячі доларів за правильне рішення. Це вам не шкільна олімпіада, це – кар’єрна вершина для математика.
- Марк Сулк (Mark Sulk) та Матаб: Молоді дослідники з OpenAI, які, здавалося, тріумфально відкрили нову еру в розв’язанні математичних задач.
- Себастьян Бубк (Sebastian Bubeck): Ще один ентузіаст ШІ, який, захопившись новиною, почав поширювати цю історію.
- Дееміс Хассабіс (Demis Hassabis): CEO Google DeepMind, головний конкурент OpenAI. Його лаконічне “Це бентежить” стало іскрою, яка розпалила справжнє полум’я.
- Томас Блум (Thomas Bloom): Людина, яка стала хранителем “математичних скарбів” Ердоша. Він веде офіційний сайт Erdosproblems.com, де зібрані всі ці складні задачі. Він знає, хто, де і коли розв’язав хоч якусь частину цих проблем.
Цікаво: Навіть найпростіші математичні задачі можуть приховувати десятиліття пошуків та дискусій серед найрозумніших людей планети.
“Прорив! Ми знайшли рішення! “
Історія починається з твіту Марка Сулка. Наведу його майже дослівно, щоб ви відчули пафос: “Оновлення: Я та мій колега Матаб наполегливо працювали над цим, використовуючи тисячі запитів до GPT-5, та знайшли рішення для 10 відкритих проблем Ердоша. До речі, для 11 проблем GPT-5 досяг значного часткового поступу.”
Ого! Десять розв’язаних проблем! Ще й частковий поступ для одинадцяти! Себастьян Бубк, дослідник зі світу AI, вигукнув: “Наукове прискорення через ШІ офіційно почалося. Два дослідники знайшли розв’язки проблем Ердоша за допомогою GPT-5.” Він навіть додав: “PS, можливо, настав час оголосити, що Марк Сулк приєднався до OpenAI.”
Це виглядало як подвійний тріумф: геніальний AI, який вирішує найскладніші проблеми людства, і новий талановитий співробітник. OpenAI, здавалося, вже святкували перемогу, розмахували прапорами прогресу і, можливо, навіть відкорковували шампанське. Адже це був потужний меседж: “Дивіться, який розумний у нас штучний інтелект! Він здатен розплутувати вузли, з якими людство не могло впоратися століттями!”
Але… де є драма, там є й хтось, хто може її показати.
“Це бентежить”
На сцену виходить Дееміс Хассабіс, CEO Google DeepMind. Він у соцмережах не надто активний, але цього разу опублікував три слова, що сколихнули техносвіт: “Це бентежить.”
Це якби Coca-Cola випустила новий смак, а Pepsi відповіла: “Хм”. У світі висококонкурентного бізнесу, особливо в AI, таке публічне “зауваження” від головного конкурента – поганий знак. Це не просто критика, а прямий натяк на те, що щось пішло не так. Коли CEO такої компанії, як Google, робить таку заяву, їй важко не повірити.
Але що ж насправді мав на увазі Хассабіс? Чому “бентежить”?
Тихий герой: Хранитель лабіринту
Тут на сцену виходить наш тихий герой – Томас Блум. Цей хлопець – не зірка AI-світу, не CEO мільярдної компанії. Але він буквально живе проблемами Ердоша. Він веде офіційний сайт Erdosproblems.com. Уявіть, що він – бібліотекар найскладнішої бібліотеки у світі, де кожна “книга” – задача, над якою билися найрозумніші люди.
Томас, побачивши твіти, не втримався і вставив свої п’ять копійок. Вони були як удар блискавки: “Привіт! Як власник і адміністратор Erdosproblems.com, мушу вас розчарувати. Це – драматичне перебільшення. GPT-5 знайшов посилання на вже розв’язані проблеми, про які особисто я не знав. Статус “відкритої” проблеми означає лише те, що мені особисто невідомо про вже опубліковане рішення.”
Вау. Це як сказати: “Ви знайшли скарб? Чудово! Ось тільки він офіційно зареєстрований в державному реєстрі 50 років тому, і ви просто лінувалися перевірити документи”.
Що ж насправді зробив GPT-5?
Перекладемо слова Томаса простою мовою. GPT-5 не розв’язав математичні проблеми. Він не робив жодних обчислень. Він не вигадав жодного нового доказу. Все, що він зробив – використав здатність шукати інформацію. Це якби ви шукали відповідь на питання “Що сталося з Амелією Ерхарт?” і знайшли статтю на Вікіпедії, де вже викладено всі відомі теорії.
GPT-5, фактично, провів дуже якісний “літературний пошук” серед наукових баз даних. Він знайшов статті, де математики роками, а то й десятиліттями тому вже розв’язали ці проблеми. А Томас, наш хранитель, просто ще не встиг оновити свою “бібліотеку” – він не знав про всі ці роботи.
Цікаво: Навіть найпрогресивніші інструменти можуть бути неправильно використані або, що гірше, неправильно інтерпретовані.
“Це як у бабусі в коморі…”
Уявіть бабусину комору. Там все розкладено по поличках: консервація, крупи, варення. Якщо вам треба знайти сіль, ви знаєте, де вона. GPT-5 – це ніби супер-помічник, який може миттєво обшукати всю комору і сказати: “Ось сіль, ось цукор, ось сільничка”. Це неймовірно корисно, правда? Це економить час.
Томас Блум це теж визнає: “GPT-5 став корисним інструментом для пошуку літератури, і це стало цінним доповненням до сайту.” Він допоміг Томасу знайти роботи, про які він не знав, і оновити базу. Це – реальна допомога дослідникам.
Але, як каже Томас, “немає потреби описувати це як те, чим воно не є”. GPT-5 – чудовий пошуковий двигун, але не математичний геній, який вигадує нові рішення з нуля. Це як порівнювати людину, яка вміє читати старі рецепти, з шеф-кухарем, який створює абсолютно нову страву.
Чому це так бентежить OpenAI?
Ось чому заява Дееміса Хассабіса була такою влучною.
- Вони мали б знати краще: Коли ти професійно займаєшся AI, ти маєш чітко розрізняти – чи твій інструмент знайшов вже готове рішення, чи він справді “вигадав” його. Це як вивчати основи досліджень.
- Публічна заява: Вони не просто тихо опублікували статтю, яку потім мали б спростувати під час рецензування. Вони вийшли з цим у Twitter, на весь світ, почали святкувати. Це як випустити феєрверк, а потім виявити, що паливо закінчилося ще до старту.
- Рекрутинговий хід: Вони використали це як частину оголошення про нового співробітника. “Дивіться, який геній до нас приєднався! Він використав AI для вирішення неможливих задач!” А виявилося, що цей “геній” просто вдало скористався пошуком.
- Критика від конкурента: Коли CEO головного конкурента прямо тебе “принижує” в соцмережах, це дуже неприємно. Особливо, коли він зазвичай мовчить.
- Не перевірили з експертом: Марк та його колеги могли б просто написати Томасу Блуму. Його контакти є на сайті. “Гей, Томасе, ми знайшли рішення для цих проблем. Чи можеш ти це перевірити?” Але вони швидко відреагували.
Гіперболізація: Мистецтво прикрашати реальність
Чому ж так сталося? Думаю, тут зіграло кілька факторів:
- Упередження підтвердження: Коли ти працюєш над чимось новим, ти хочеш вірити, що це революційно. Бачиш, як AI знаходить статті з розв’язаннями – і одразу думаєш: “Ого, він розв’язав це!” Не заглиблюєшся, чи справді розв’язання нове.
- Тиск: У світі AI – шалений тиск. Інвестори хочуть бачити результати, конкуренти постійно щось анонсують. Іноді це призводить до поспішних декларацій.
- Нерозуміння: Математика – складна. А система Ердоша – ще складніша. “Відкрита проблема” може означати не “взагалі нерозв’язана людством”, а “я, особисто, не знаю про готове рішення”. Тут легко помилитися, якщо не бути уважним.
Що далі? Натхнення чи застереження?
Після цієї історії, OpenAI, не видаляли твіти і не випустили офіційного спростування чи вибачень. Математична та AI-спільноти мали, що обговорити. Чесно кажучи, це кумедно: велика тех-корпорація робить гучну заяву, а її одразу ж “приземлює” людина, яка веде базу даних.
Томас Блум впорався з цією ситуацією спокійно. Жодних істерик, лише чітке пояснення фактів.
Заява Дееміса Хассабіса “Це бентежить” стала мемом. Це рідкісний випадок, коли CEO напряму “вдарив” конкурента, причому максимально лаконічно.
Але це не просто кумедні пригоди. Це важливе застереження:
- Будьте скептичними: Коли ви чуєте про черговий “революційний” прорив в AI, поставте питання: “Що саме зробив AI? Це щось нове, чи він просто знайшов вже існуючу інформацію? Що сказав би експерт?”
- Різниця між “вражаючим” і “революційним”: GPT-5, який може шукати серед мільйонів наукових статей – це вражаюче. Але це не те саме, що він сам міг би розв’язувати задачі, які століттями ставили в глухий кут людство. Не дозволяйте гіперболізації змішувати ці поняття.
- Цінність експертів: Томас Блум знає проблеми Ердоша як свої п’ять пальців. Він – той, кому варто вірити. Важливо слухати тих, хто глибоко розуміється на своїй справі.
- Рецензування: Всі ці проблеми могли б бути уникнені до публічних оголошень, якби Марк та Себастьян подали свою роботу як наукову статтю. Рецензенти одразу вказали б: “Гей, це ж цитати на вже існуючі рішення!” Для цього й існує система рецензування – щоб уникнути незручностей.
Чи є в цьому позитив?
Звісно, є! Незважаючи на цю історію, AI робить внесок у математику. Google DeepMind також працює над тим, щоб допомагати математикам знаходити нові гіпотези та закономірності. Вони створюють інструменти для автоматичного доведення теорем. Це реальна, значуща робота.
І так, літературний пошук – це також цінно. GPT-5, допомагаючи дослідникам швидко знаходити потрібні статті, економить їм час, який вони можуть витратити на фактичні дослідження.
Головне – бути чесними щодо того, що робить AI, і не перебільшувати його можливості.
А ви, шановний читачу, не математик? Це не означає, що ця історія вас не стосується. Уявіть, що ви чуєте про AI, який може писати код. Або створювати мистецтво. І вам, як звичайній людині, доводиться розбиратися, де правда, а де – перебільшення. Чи може AI замінити програміста? Чи він просто “реміксує” вже існуюче мистецтво?
Ця історія з проблемами Ердоша – ідеальний приклад. Гучна заява про те, що GPT-5 розв’язав нерозв’язні математичні задачі, звучала неймовірно. Але реальність виявилася простішою.
Тож, коли наступного разу ви побачите черговий “революційний” анонс від великої тех-компанії – згадайте цю історію. Адже між вражаючим і революційним – величезна прірва. Нехай ваше критичне мислення буде найкращим провідником у цьому світі швидких змін.
