Сем Альтман кричить: “Ми не збанкрутуємо!” Або чому OpenAI нагадує Титанік у світі технологій
Друзі, зручно влаштовуйтесь, наливаємо каву і поринемо у гарячу тему. Нещодавно я переглянув відео, де Сем Альтман, гуру штучного інтелекту, замість того, щоб бути гуру, здався роздратованим студентом, якому поставили незручне питання. Цей епізод облетів мережу та змусив багатьох замислитися: що ж насправді відбувається у святая святих – OpenAI?
Все почалося з простого запитання. Бред Гертцнер, засновник Alima Capital, запитав Сема: “Ринку цікаво, як OpenAI планує вийти з боргів, враховуючи, що ви витрачаєте 1,4 трильйона доларів на обчислювальні потужності, а річний дохід – близько 20 мільярдів?” Це як спитати у сусіда, котрий взяв “Ламборгіні” в кредит, коли він планує його погасити, якщо зарплати вистачає лише на комунальні послуги. Звучить абсурдно, чи не так?
І тут почалося найцікавіше. Замість спокійної відповіді, Сем Альтман перетворився на справжнього бійця. Він почав захищатися, ніби його звинувачували у державній зраді, а не у бізнес-плануванні. “Ми заробляємо значно більше!” – вигукнув він. “Якщо хочеш продати свої акції, я знайду покупця. Багато хто хоче купити акції OpenAI, повірте мені”. Це було схоже на людину, яка намагається відчайдушно замахати руками, щоб приховати те, що насправді тоне.
Нервовий зрив чи геніальний хід?
Реакція Сема викликала бурхливу дискусію. Одні побачили впевненість, мовляв, він знає, що робить, та прогнозує шалений ріст. Інші – відчай, збитки та “дуже оптимістичний” підхід до фінансів. Я, як ваш улюблений оповідач про технології, бачу в цьому чудову нагоду розібратися, що ж насправді відбувається на передовій штучного інтелекту. Адже, якщо компанія, яка претендує на створення AGI – штучного загального інтелекту, не може чітко пояснити свою економічну модель, це вже не просто цікаво – це тривожно.
Отже, пристебніться, ми занурюємось у світ шалених витрат, амбітних планів і, можливо, великих ризиків. Спробуємо розібратися, чи OpenAI – seashells, чи їхній “Титанік”, що прямує до айсберга.
Розділ 1: 1,4 трильйона доларів? Серйозно, чи жарт?
Уявіть, що ви збираєтесь будувати найбільший у світі будинок. Дивитеся на проєкт і рахуєте: “Так, це обійдеться близько 1,4 трильйона доларів”. А ваш банк каже: “Вибачте, пане, але на вашому рахунку лише 20 мільйонів. А цей будинок вам потрібен, бо якщо його не добудувати, настане апокаліпсис”. Як вам така ситуація? Приблизно так виглядає економічна картина OpenAI.
Це не просто “купити два нові комп’ютери”. Це закупівля величезних серверних потужностей, мільярдів графічних процесорів (GPU), про яких ми багато чуємо, але реальні масштаби їх потреби вражають. Ці 1,4 трильйона доларів – не одноразова покупка, а зобов’язання на майбутні роки, щоб просто залишатися в гонці за AGI.
Варто знати: Графічні процесори (GPU) – чіпи, які роблять ваші ігри красивими, але для ШІ вони є “серцем” системи, бо можуть паралельно обробляти величезні масиви даних [1]. Їх дефіцит – окрема історія, але зараз мова про те, ЗВІДКИ взяти гроші на цю “комп’ютерну імперію”.
З одного боку, Сем Альтман говорить про шалений ріст доходів, про те, що вони “роблять набагато більше, ніж 13 мільярдів”. Але коли його питаєш про конкретні цифри, він відповідає фразами на кшталт “доходи стрімко зростають” та “ми робимо ставку на майбутнє”. Це як ваша бабуся каже, що “пиріжки будуть готові, коли будуть готові”, але ви хочете знати точний час, бо на вас уже чекають гості.
І ось постає питання: чи справді ці цифри – просто “надто амбітні” плани, чи це свідома гра з вогнем, де на кону – майбутнє всієї компанії?
Розділ 2: Google-генерал: Чому він може “задавити” OpenAI ціною?
Знаєте, як це буває? З’являється новий, крутий магазин, пропонує товари за зниженими цінами. А потім з’являється величезний супермаркет, який може дозволити собі продавати ті ж товари майже за собівартістю, або навіть зі збитком, просто щоб витіснити конкурента. І ви, звісно, йдете туди, де дешевше.
Саме таку стратегію, схоже, намагається запровадити Google проти OpenAI. Уявіть: Google має багато “жирних” джерел доходу – пошук, YouTube [2]. Це як бездонна скарбниця. Вони можуть дозволити собі зробити свої ШІ-продукти надзвичайно дешевими, або навіть безкоштовними, підриваючи ринок.
“Якби я був Сундаром Пічаї (CEO Google), я б закопав усі конкуруючі моделі у негативну валову маржу на вічність”, – пише один аналітик. “І я б ніколи не відпускав ногу з педалі ціни, щоб просто конкурувати. Я змушу вас розмити свою частку до нескінченності. Сем (Альтман) потоне в цунамі собівартості”.
Це справді грізна тактика. Якщо Google може продавати свої ШІ-послуги собі у мінус, постійно спалюючи гроші, то OpenAI, якій потрібні мільярди для розвитку, опиняється у безвиході. Вони муситимуть або змагатися в ціні, витрачаючи всі свої резерви, або втрачати клієнтів, які підуть туди, де дешевше.
Наслідки помилок: Колись я намагався в Excel зробити суперформулу, яка б автоматично вираховувала ідеальну ціну для мого стартапу. В результаті формула зламалася, а я втратив два дні роботи. З цінами в конкурентному середовищі – це схожа історія. Неправильний розрахунок може коштувати дуже дорого.
Найгірше те, що OpenAI, на відміну від Google, не має такої “подушки безпеки”. Їхні інвестори, бачачи, як компанія спалює мільярди, можуть просто сказати: “Ну, дякую, нам це вже не цікаво”, та забрати свої гроші. А це для OpenAI – означатиме кінець.
Розділ 3: “Надто великі, щоб впасти”: чи стане OpenAI “улюбленою дитиною” уряду?
Повернімося до слів Сема Альтмана: “Ви можете продати свої акції, якщо боїтеся”. Це звучить як виклик, але за ним ховається дещо глибше. Деякі аналітики вважають, що OpenAI вже стала “занадто великою, щоб впасти”.
Уявіть, що сталося у 2008 році з банками [3]. Вони були настільки переплетені між собою, настільки важливі для економіки, що їх довелося рятувати. Інакше вся система могла б рухнути. Хтось вважає, що OpenAI зараз на цьому ж етапі, але у світі технологій, а не банків.
“Мій робочий тезис в тому, що федеральний уряд підтримає OpenAI, перш ніж вона стане неплатоспроможною”, – пише експерт. “Це невелика ціна для уряду, щоб уникнути доміно-ефекту, який би зруйнував економіку, враховуючи, що ШІ зараз несе на собі ВВП США”.
Це звучить як сценарій із голлівудського фільму: надто успішна компанія, яка стоїть на порозі великого відкриття (AGI), але одночасно має величезні фінансові проблеми, отримує “рятівне коло” від уряду. Чому? Бо вона стала надто важливою. Вона пов’язана з Nvidia, Microsoft, Oracle, з безліччю інших компаній, і її крах може завдати шкоди національній економіці.
І це не просто здогадки. Історик економіки Гері Маркус ще на початку року писав: “Зворотний відлік до того, як нам скажуть, що LLM (великі мовні моделі) надто великі, щоб впасти, розпочався” [4]. І, схоже, його слова справджуються.
Звісно, це може бути й частиною стратегії самого Альтмана. Створити таку залежність від OpenAI, щоб у разі чого уряд просто не міг дозволити їй потонути. Це як побудувати міст, який є єдиним шляхом через глибоку річку – рано чи пізно, хтось подбає, щоб він не зруйнувався.
Розділ 4: Маск vs Альтман: війна титанів AI
Цю історію неможливо розповісти, не згадавши про одвічне протистояння Ілона Маска та Сема Альтмана. Маск, як відомий скептик щодо перетворення OpenAI на комерційну структуру, не втримався від коментарів. Він запропонував перейменувати компанію на “CloseAI” (що можна перекласти як “Максимально Закрита” або “Жадібна-AI”), натякаючи на її спрямованість на отримання прибутку, яка, на його думку, йде врозріз з початковою місією.
Маск, як засновник Neuralink та SpaceX, а також власник X (Twitter), має власне бачення розвитку штучного інтелекту. Він часто висловлює занепокоєння щодо безпеки та етичності ШІ, а також критикує закритість OpenAI [5].
“Сем перетворює OpenAI на комерційну корпорацію, забуваючи про її початкову місію – розвиток ШІ на благо людства”, – по суті, такий меседж Маска. Він вважає, що Альтман, імовірно, має приховані акції у компаніях, що співпрацюють з OpenAI, і тому його особисті інтереси переплітаються з інтересами компанії.
І хоча їхні публічні суперечки іноді виглядають як перепалка в соцмережах, за ними стоїть глибока розбіжність у поглядах на майбутнє ШІ. Чи має бути він відкритим, доступним для всіх, чи контрольованим потужною корпорацією? Чи має бути він “для людства”, чи “для прибутку”?
Якби я був на місці Маска, я б, мабуть, теж мав би що сказати. А як би ви оцінили цю ситуацію?
Розділ 5: Марк Цукерберг: “Нам потрібен цей комп’ютер, і все!”
Поки OpenAI бореться за виживання, їхній конкурент, Марк Цукерберг, спокійно ділиться своїми планами. І знаєте, вони звучать… вражаюче. Він відкрито говорить, що Meta (компанія, якій належить Facebook, Instagram) не боїться величезних витрат на ШІ [6].
“Якщо вам потрібен цей комп’ютер, і вам він потрібен для того, щоб досягти AGI, то вам потрібен цей комп’ютер, і все!” – ніби каже Цукерберг. Його компанія має на меті побудувати один з найбільших суперкомп’ютерів у світі спеціально для ШІ.
На відміну від OpenAI, Meta має стабільні бізнес-моделі, які генерують величезні прибутки [7]. Вони можуть дозволити собі інвестувати в майбутнє, навіть якщо це означає тимчасові збитки. Це як багата людина, яка може дозволити собі купити рідкісний антикваріат – вона не переживає, якщо ціна на нього тимчасово впаде, бо знає, що з часом вона зросте.
Цукерберг також натякає на те, що минулі технологічні революції – залізниці, інтернет – також починалися з величезних інвестицій, величезних боргів, і зрештою виявилися ще ціннішими, ніж хтось міг собі уявити.
Але є нюанс. У минулому, коли такі “бульбашки” лопалися, компанії розорялися [8]. Чи може так само статися й зараз? Чи не перевищують ці інвестиції реальні потреби?
Що, якби…
Що, якби попит на AGI виявився не таким великим, як очікують? Цукерберг та Альтман ризикують, але їхній ризик полягає у втраті грошей. А компанії, які будують повільніше, ризикують пропустити момент, коли AGI стане ключовою технологією. Це справжня дилема: “ризикнути всім” чи “залишитися поза грою”.
Розділ 6: Час збирати врожай, або коли “надією” не наїсися
Все це крутиться навколо одного питання: чи зможе OpenAI перетворити свої амбітні плани на реальний прибуток? Наразі ситуація виглядає так:
- Ринкова частка падає: За даними аналітиків, OpenAI втрачає частку ринку API для великих мовних моделей. Від 50% у 2023 році до 25% до середини 2025 року! Це означає, що компанії обирають інших постачальників, таких як Anthropic (32% ринку) чи Google (близько 20%).
- Конкуренція зростає: Google, Meta, Anthropic – всі вони активно розвивають свої моделі, пропонуючи інноваційні рішення, контроль даних, кращу інтеграцію.
- “Надія” – не гроші: Сем Альтман вірить, що AGI принесе величезну цінність, яку можна буде монетизувати. Але “надія” не оплатить рахунки за обчислювальні потужності.
Це як гра в покер, де ви ставите все на руку, сподіваючись на перемогу, але суперники теж мають сильні карти, і вони готові грати довго. OpenAI може опинитися в положенні, де основні конкуренти, наприклад, Google, мають змогу грати “в довгу”, змушуючи OpenAI спалювати гроші.
А ви колись стикалися з ситуацією, коли дуже хотіли чогось досягти, але фінансова реальність стояла на заваді? Як ви з цим справлялися?
Висновок: Четвертий закон термодинаміки для AI, або чого чекати далі?
Отже, що ми маємо? З одного боку – безмежна віра в майбутнє AGI, шалені інвестиції, конфлікти з конкурентами та скептиками. З іншого – величезні борги, ринкова конкуренція та постійне питання: “Чи вистачить грошей?”
Сем Альтман, здається, вірить, що OpenAI – це “святий Грааль” майбутнього. Він готовий “спалювати” мільярди, бо переконаний, що AGI приречений на успіх. Але життя, як і бізнес, рідко буває таким простим.
“Історія не повторюється, але вона часто римується”, – кажуть [9]. І ми бачимо, як історія банківського колапсу 2008 року може відгукнутися в світі технологій. OpenAI, через свої зв’язки та важливість, стає “занадто великою, щоб впасти”. Це означає, що у разі серйозних проблем держава може втрутитися.
Але чи це шлях до сталого розвитку? Чи це просто відтермінування неминучого?
Що далі?
- Слідкуйте за фінансами: Будьте уважні до новин про фінансування OpenAI. Чи вдасться їм залучити нові мільярди? Від цього залежить їх виживання.
- Аналізуйте конкуренцію: Google, Meta, Anthropic – хто з них зможе запропонувати найкращі продукти та стати лідером ринку.
- Не забувайте про AGI: Навіть якщо OpenAI зазнає краху, гонитва за AGI триватиме. Питання лише в тому, хто першим добіжить до фінішу і якою ціною.
Я вірю, що ШІ – це майбутнє. Але, як і будь-яке майбутнє, воно може бути як світлим, так і дуже складним. Історія OpenAI – поки що захопливий, але дуже ризикований сюжет. Подивимось, чим він закінчиться.
А поки що – тримайте свої кавові чашки повними, стежте за новинами і пам’ятайте: навіть найскладніші технології – це, передусім, історії людей, їхніх амбіцій та їхніх помилок.
[1] Графічні процесори: https://developer.nvidia.com/learn/what-is-gpu
[2] Google: https://about.google/
[3] Банківська криза 2008 року: https://www.investopedia.com/terms/f/financial-crisis.asp
[4] Гері Маркус: https://www.garymarcus.com/
[5] Ілон Маск: https://www.tesla.com/elon-musk
[6] Meta: https://about.facebook.com/meta
[7] Бізнес-модель Meta: https://investor.fb.com/
[8] Економічні бульбашки: https://www.investopedia.com/terms/b/bubble.asp
[9] Історія римується: https://quoteinvestigator.com/2014/06/15/history-rhymes/
