Залізна скриня чи хмарна мрія? Розмова про мейнфрейми зрозумілою мовою
Існує стереотип, нібито існують речі “лише для обраних”. Звичайно, мається на увазі світ великих корпорацій, де працюють складні машини, що генерують таємничі коди, а фахівці спілкуються загадковою мовою. Уявіть: це величезна шахівниця із мільйонними ставками за кожен хід, де будь-яка помилка може коштувати цілої компанії. Це світ мейнфреймів. Коли вперше почуваєте терміни “CEC,” “IPL” чи “PDS”, може здатися, що потрапили на іншу планету. Але насправді, це не інопланетна технологія, а радше пращур сучасних серверів, що говорить трохи архаїчною мовою.
Ми звикли до хмарних сервісів, моментальних оновлень та інтуїтивних інтерфейсів. Мейнфрейми… вони нібито з іншої епохи. Так, технологія стара, також і термінологія може заплутати. Але що, якщо я скажу, що ці “старомодні” машини досі обслуговують левову частку світового бізнесу? Банківські транзакції, системи бронювання квитків, страхування – уся ця інформація перебуває на мейнфреймах. Дивує надійність та потужність цієї нібито застарілої технології. Спробуємо перекласти її “старомодну” мову на нашу сучасну, щоб наступного разу, почувши “мейнфрейм”, ви не лише згадали IBM, а й розуміли, про що йде мова. Отож, готуйте улюблену каву, адже ми вирушаємо у подорож!
Розділ 1: Сервер – це просто сервер? Війна термінів
Почнемо з основ. Коли ми говоримо про хмарні технології, використовуємо термін “сервер”. Все зрозуміло. У світі мейнфреймів, крім “сервера”, можна почути “CEC” (Central Electronics Complex) або “CPC” (Central Processor Complex). Звучить дещо… епічно, правда? Але насправді, це просто “залізяки”, той самий “сервер”, на якому все працює. Це як порівняти: “будинок” з “оселею” – суть одна, але звучання різне.
А як ви керуєте цими серверами? У хмарі є зручні консолі, моніторинги та панелі управління. На мейнфреймах теж є подібне – “HMC” (Hardware Management Console) – “Консоль управління апаратним забезпеченням”. Назва прямолінійна, але сенс той самий: інструмент, за допомогою якого ми можемо керувати цими могутніми машинами та змушувати їх працювати злагоджено.
Цікавий факт: Термін “мейнфрейм” походить від розмірів комп’ютерів, які ставили на окремий, головний фрейм (каркас), а кабелі та трубки виходили з нього, як з центрального нервового стовбура.
Уявіть, що один великий сервер потрібно розділити на декілька менших, кожен для свого завдання. У хмарі ми називаємо це “логічним розділенням” або “віртуалізацією”. На мейнфреймах це називається “LPAR” (Logical Partition) – логічний розділ. Знову той самий принцип – розділити потужність для ефективнішого використання ресурсів. Тож, коли почуєте “CEC” чи “LPAR”, згадайте улюблену хмарну платформу. Це не інший світ, а інша мова.
Розділ 2: “Зв’язуюча ланка” чи “розділимо бази даних”?
Тут починаються “смаколики” мейнфреймових технологій. Є термін “coupling facility”. Українською – “пристрій зв’язування” або “комунікуючий блок”. Це свого роду “штаб-квартира” для ресурсів, що дає змогу багатьом системам на мейнфреймі спільно використовувати дані, програмне забезпечення чи навіть оперативну пам’ять.
Уявіть, що ви готуєте велику святкову вечерю. Багато гостей, кожен хоче щось своє. У хмарі, щоб багато ваших додатків чи баз даних працювали разом, доведеться розділити (“шардувати”) базу даних на частини та розподілити. Це як роздати кожному гостю окрему тарілку з різними стравами.
Мейнфрейм працює інакше завдяки “coupling facility”. Він може мати один великий “стіл” (спільне сховище даних) і багато “гостей” (систем), які можуть брати їжу з цього столу. Це спрощує управління, зменшує необхідність дублювати дані, і все злагоджено працює як єдиний механізм.
Розширимо цю ідею до глобального масштабу. Коли не просто кілька систем, а цілі “міста” (розташовані в різних дата-центрах) мають працювати як єдине ціле, це називається “globally dispersed parallel sysplex” – паралельно рознесена глобальна система. Мета – безперебійна робота 24/7, навіть якщо одна з локацій вийде з ладу. Це дозволяє гігантам, як Visa, обробляти мільярди транзакцій щодня. У хмарі ми робимо щось подібне, розгортаючи системи в різних регіонах. Але “coupling facility” та “sysplex” – їхній оптимізований спосіб досягти надійності та доступності.
Міф чи реальність: Мейнфрейми – пережиток минулого? Насправді вони – основа для критично важливих завдань у багатьох галузях, їхня надійність та безпека залишаються неперевершеними.
Розділ 3: “Завантаження!” чи “Початкове завантаження програми”?
Ми розібралися з “залізом” та “комунікаціями”. А як щодо запуску систем? Вмикаючи ноутбук чи смартфон, ми кажемо “завантажується” або “booting”. Звично та зрозуміло. У світі мейнфреймів, коли треба запустити операційну систему, можна почути термін “IPL”.
“IPL” – це скорочення від “Initial Program Load” – “початкове завантаження програми”. І ось тут починається гра слів. Більшість людей, що працюють з мейнфреймами, знають: “IPL” – те саме, що “boot”. Так само, як “сісти в авто” або “сісти в автівку” – суть одна.
Але це ще не все. Операційна система Linux. Ми кажемо: “ядро Linux” або “Linux kernel”. На мейнфреймах старі операційні системи використовують термін “nucleus” – “ядро” (центральна частина). Почувши “nucleus” у контексті мейнфреймів, можна перекладати його як “kernel”.
Цікаво знати: Термін “boot” походить від старошведського слова “bota”, що означало “допомагати” або “поліпшувати”. “Strap” (як у “bootstrap”) – від “підйом”, коли взуваєте чоботи, тягнучи за ремінець. Програмісти додали терміну іншого, технічного значення!
Як і з мовами: в англійській є “football”, а в американському варіанті – “soccer”. Іноді різні слова означають те саме, що робить комунікацію цікавішою, але й складнішою.
Розділ 4: “Керування робочим навантаженням” – це як керувати котиком?
Працюючи в сучасному хмарному середовищі, ви, ймовірно, знайомі з “Kubernetes”. Це “операційна система для контейнерів”, яка допомагає керувати вашими додатками, “подами” (групами контейнерів) і “вузлами” (серверами).
На мейнфреймах свій “диспетчер” – “WLM” (Workload Manager) – “керівник робочого навантаження”. Розберемося, що він робить. Його завдання – забезпечити належну роботу ваших додатків. Найважливіші отримують більше ресурсів, менш пріоритетні – менше. Звучить схоже на Kubernetes, чи не так?
Уявіть, що у вас є багато домашніх завдань, але ви можете зробити лише одне за раз. Звісно, візьметеся за найважливіше, найтерміновіше. Workload Manager робить те саме для мейнфрейма: розподіляє доступні “соки” (ресурси) так, щоб найважливіші завдання виконалися першими та найефективніше. Це вже не просто “керування”, а справжнє мистецтво розподілу.
Також, є таке поняття як “job” – робота, завдання. У Kubernetes їх також багато. На мейнфреймах для кожного “job” використовується “JCL” (Job Control Language) – “мова керування завданнями”. Це набір команд, який описує, як саме має виконуватися робота, які ресурси потрібні, куди виводити результати. Наче детальний план для вашого завдання: “Знайди інформацію, оброби її, збережи у такому-то файлі, і відправ мені email з результатами”.
Неприваблива правда: Деякі мої колеги досі пишуть JCL вручну, і це може зайняти години! Але сучасні інструменти полегшують цей процес.
Розділ 5: “Папки та файли” чи “розділені набори даних”?
Останнє, але не менш важливе. У світі операційних систем ми звикли до “папок” (директорій) і “файлів”. Це інтуїтивно зрозуміло. На мейнфреймах можна зустріти терміни “PDS” (Partitioned Data Set) і “PDSE” (Partitioned Data Set Extended).
Звучить складніше, ніж “папка”, але по суті – це та сама ідея. “Partitioned Data Set” – це як набір файлів, але з додатковими можливостями для організації та доступу. “Extended” версія має більше функцій та кращу масштабованість.
Це як порівняти звичайний файловий менеджер у вашому комп’ютері з якимсь дуже складним архіватором. Функціонал схожий – зберігати та організовувати дані. Але реалізація та можливості відрізняються.
Висновок з усього цього?
Почавши розбиратися в “мейнфреймовій” термінології, я відчув певне розчарування. Здавалося, що це закрита каста, яка говорить інакше, щоб відгородитися від решти світу. Але чим глибше занурювався, тим більше розумів: це не так. Це просто еволюція.
Мейнфрейми – не “застарілі монстри”. Це титани, що пройшли випробування часом, зберегли свою надійність і досі виконують критично важливі завдання. “Нові” технології – хмари, Kubernetes, мікросервіси – це сучасний одяг для тих самих фундаментальних потреб: зберігання даних, обробки інформації, забезпечення доступності.
Коли говоримо про “гібридну хмару”, маємо на увазі саме цей синтез. Ми беремо найкраще з обох світів: надійність та потужність мейнфреймів, гнучкість та масштабованість хмарних рішень.
Наступного разу, почувши терміни “IPL”, “WLM”, “JCL” чи “PDS”, не лякайтеся. Просто згадайте, що це лише інша мова, яка говорить про ті ж самі речі. Як порівнювати українську та білоруську мови – багато спільного, але є свої унікальні слова.
Що далі?
- Не бійтеся питати: Якщо ви чуєте незнайомий термін, запитайте! Більшість людей, що працюють з мейнфреймами, з радістю пояснять.
- Шукайте паралелі: Багато концепцій мейнфреймів мають відповідники в хмарних технологіях. Шукайте ці зв’язки.
- Вивчайте можливості: Якщо працюєте в компанії, де використовуються мейнфрейми, дізнайтеся, як вони інтегровані з вашими сучасними системами. Це може відкрити багато нових можливостей.
Сучасний ІТ-ландшафт – це коктейль з нових та перевірених часом технологій. Розуміння мови “старих” систем може стати вашим козирем у світі “нових”. Мейнфрейм – не привид минулого, а міцний фундамент сучасного IT. Він говорить зрозумілою мовою, варто лише прислухатися.
