Чи дійсно ШІ забирає наші робочі місця? Розмова за кавою з експертами: мій погляд зсередини
Минула зустріч з моїм давнім знайомим програмістом змусила мене задуматись. Його звичний сарказм перетворився на зловісний прогноз: “Ліло, ти не уявляєш, як тепер важко знайти кодерів, а незабаром за це, можливо, ще й доплачувати доведеться”. Його слова стали поштовхом для осмислення того, що вже відбувалося: соціальні мережі, технологічні ЗМІ – все гуло від новин про нові, ще потужніші моделі штучного інтелекту.
Цей галас – не просто шум. Це відлуння глибинних перетворень, які вже поступово змінюють наш світ. Я особисто бачу, як ШІ робить перші кроки в тих сферах, які ще вчора були винятково людськими. І це змушує задуматись: куди ми рухаємось? Що чекає на нас, на наші професії, на наше суспільство?
Тому я з радістю погодилася взяти участь у подкасті “Forward Future Live”, де зібралися справжні фахівці: Джейден Кларк (Atlas), харизматичний ведучий подкасту “Mottz”; Зак Ллойд, засновник та CEO стартапу Warp, що розробляє інноваційні інструменти для розробників; та Армор Гарріс, SVP та GM компанії Shield AI, яка займається автономними бойовими літальними апаратами.
Ми занурилися в останні новини, обговорювали футуристичні розробки та намагалися зрозуміти, що все це означає для кожного з нас. Ця стаття – не просто переказ подкасту. Це наша спільна подорож у світ, де межі між людиною та машиною стають все більш примарними. Тож, приготуйтеся, буде гаряче!
80 мільйонів переглядів: чому одна стаття про ШІ стала вірусною?
Мій друг Метт Шумер написав статтю про ШІ – і вона набула неймовірної популярності. Здавалося б, чергова стаття в океані інформаційного контенту, але показники говорять самі за себе – 80 мільйонів переглядів. Це вельми вражаючий результат, особливо для теми, яка донедавна вважалася специфічною.
На мій погляд, такий успіх обумовлено кількома факторами. З одного боку, це зумовлено загальним ажіотажем навколо ШІ. З іншого – відчуттям неспокою, викликаним усвідомленням реальних, а не теоретичних, можливостей цієї технології.
Метт зумів висловити те, що багато хто з нас, хто працює в “бульбашці” ШІ, відчував, але не міг чітко сформулювати для тих, хто поза нею. Ця стаття – ідеальна відповідь на питання, що хвилює багатьох.
“Я надіслав її своїй дружині, – поділився Зак Ллойд. – Вона прочитала її перед сном і сказала: “Тепер я точно не засну!”. І це показує, наскільки глибоко ця тема зачіпає людей”.
До речі, я теж надіслала цю статтю своїй дружині. І вона, як і дружина Зака, прочла її. Хоча, мушу зізнатися, нашим дружинам, здається, більш цікаві статті про ШІ, ніж наші прямі ефіри. (Жарт! )
Але серйозно, ця стаття – це реальний зріз того, що відбувається. Я особисто відчуваю, як моделі, наприклад Claude Opus 4.6, відкривають для нас нові перспективи. Те, що раніше здавалося неможливим, зараз стає реальністю.
“Ми вже можемо доручити завдання моделям, – каже Зак, – і мати майже повну впевненість, що вони їх виконають. Це відкрило стільки потенційних можливостей!”.
І тут я мушу згадати про OpenClaw. Для мене він став третім компонентом, який дійсно розширив мої можливості в роботі з ШІ. Я активно використовувала ці інструменти і раніше, але тепер кількість сфер мого життя та бізнесу, де я можу застосовувати ШІ, просто вражає. Це не просто нові можливості, це шокуюче нові підходи!
“За останні кілька тижнів, – підсумовує Зак, – ми автоматизували великі частини нашого бізнесу, які ще кілька тижнів тому робили вручну. І це парадоксально: замість того, щоб мати менше роботи, ми маємо її більше, але це інша робота – більш креативна, більш стратегічна”.
Здається, ми на якомусь новому етапі. І якщо ви теж це відчуваєте, знайте: ви не самі.
“Я ніколи не був таким зайнятим”: парадокс ШІ та людської праці
Цікавий момент, чи не так? З одного боку, ШІ автоматизує процеси, з іншого – ми, люди, стаємо ще більш зайнятими. Це схоже на парадокс, але, як показує досвід, цілком реальний.
“Я пам’ятаю, як ми розмовляли із заступником директора з технологій Microsoft, – згадує Метт. – Він казав: “Всі говорять про “криваву бійню” серед “білих комірців”, але я ніколи не був таким завантаженим, як зараз. Моя команда – теж”.
І це відчуття підтверджується. У нас в команді є чудовий хлопець, Джона, який приєднався кілька місяців тому. Ми з ним займалися відеодослідженнями, організовували думки. Тепер, уявіть собі, ми повністю автоматизували цей процес! І це не означає, що ми сидимо склавши руки. Навпаки, ми думаємо про безліч інших речей, які могли б бути зроблені.
І це, я вважаю, найголовніший сигнал: адаптивність – ключове слово. Ті, хто зможе еволюціонувати, хто буде готовий вчитися і пристосовуватися, – ті будуть у виграші. Бо роботи для розумних, креативних людей – безліч.
Цікаво знати: “Нова реальність” для тих, хто займається розробкою
Я, як досвідчений бізнес-аналітик, можу сказати, що зараз ми вже не просто створюємо новий контент, а й створюємо нові інструменти за допомогою ШІ. Приміром, разом з Джоною ми перетворили обробку відео та пошук інформації на повністю автоматизований процес. Це звільнило час для глибшого аналізу та стратегічного планування, що призвело до покращення бізнес-результатів.
Разом з командою ми відмічаємо “насичення уваги”. Просто не встигаємо відслідковувати все, що роблять наші “агенти” (так ми називаємо ШІ-інструменти, призначені для виконання завдань). І тут виникають нові виклики: як керувати цілим роєм “інтелектуальних помічників”? Можливо, нам знадобиться “агент-організатор” для інших агентів! Це вже архітектурні експерименти.
І знаєте, коли наближається вихідний, і ти не запустив своїх “агентів” на роботу, з’являється якесь почуття провини. Ніби ти не використовуєш потенціал на повну. Це нове, трохи тривожне відчуття.
Втеча від “вічної нижчої верстви”: чому фінансова стійкість важливіша за все?
Але не все так райдужно. Метт Шумер у своїй статті, крім захопливих перспектив, торкнувся й фінансового питання, і тут я дійсно відчула певний дисонанс.
Він говорить про “вічну нижчу верству” – концепцію, що якщо ти не встиг створити цінність у певний період, то залишишся поза грою. Мовляв, коли з’явиться сильний штучний інтелект, все буде залежати від капіталу, який дозволить запускати найпотужніші моделі.
“Я не хочу давати фінансових порад, – підкреслює Метт, – але якщо ви хоч частково вірите, що наступні роки принесуть серйозні зміни у вашій індустрії, то базова фінансова стійкість стає важливішою, ніж будь-коли. Накопичуйте заощадження, будьте обережні з новими боргами, думайте про свої фіксовані витрати”.
Звучить, звичайно, як цілком логічна порада. Але за цим ховається відчуття певної паніки. “Ніби треба залягти на дно” – це мені не близько. Я вважаю, що зараз час не ховатися, а розширюватися, адаптуватися.
Історично, коли з’являлася нова технологія (наприклад, промислова революція), людська праця переходила з фізичної у когнітивну. З’являлися нові робочі місця. Але я хочу вірити, що й цього разу історія повториться. Ми вже бачимо нові професії, нові сфери застосування.
Увага! Не повторіть моєї помилки!
Перш за все, хотіла б зазначити, що я дійсно вкладала кошти в крипту, коли був бум. Була стурбована фінансовою стороною, але, не до кінця розуміючи ризиків, вирішила вкластися. Це був важливий урок. Зараз, говорячи про ШІ, я запевняю себе, що важливо не панікувати. Треба шукати можливості для адаптації та зростання. Моя порада: відкладайте гроші, але не забувайте інвестувати в себе і свої знання.
Експоненційне зростання: чому “минуле – не показник”?
Людський мозок погано розуміє експоненційне зростання. Ми звикли до лінійного прогресу. А в світі ШІ експонента – це норма.
“Якщо ви користувалися ChatGPT 3, а тепер дивитесь на ШІ сьогодні, – каже Метт, – ви не впізнаєте його. Це як порівнювати велосипед із космічним кораблем”.
І тут я бачу найціннішу пораду від авторів статті: підпишіться на платні версії топових моделей. Безкоштовні версії – це як ознайомчий тур. Справжні можливості розкриваються в преміум-сегменті. Навіть якщо це $20 на місяць, спробуйте. Якщо дають безкоштовні кредити – беріть!
“Ми з Джона створили внутрішні інструменти, – ділиться Зак, – і з останніми моделями це зайняло буквально один “постріл” (oneshot), тоді як раніше на це пішло б значно більше часу на підказки та планування”.
Це той випадок, коли прогрес не просто швидкий, він – стрімкий. І відчуття, що ти десь відстаєш, – нормальне. Але це також і привід діяти.
OpenClaw: Це не просто інструмент, це новий виток у створенні медіа
Також нещодавно відбувся бум навколо OpenClaw, який, на мою думку, змінив наше уявлення про те, як може використовуватися ШІ-модель.
Компанія випустила продукт для Slack і, як кажуть, за три години досягла мільйона доларів річного доходу (ARR). Не знаю, наскільки це правда, але факт залишається фактом – бум навколо OpenClaw вражає.
“За останні два дні, – розповідає Зак, – з’явилося близько ста бізнесів, побудованих на основі OpenClaw”.
Це нагадує мені початок історії інтернету. Спочатку ми просто переносили старі формати (газети, журнали) в онлайн. Але потім прийшло розуміння, що це нова платформа для абсолютно нових ідей.
Так само і з ШІ. До OpenClaw ми використовували його переважно як альтернативу Google. А тепер? Це інший рівень. Це глибоко інтегровані, персональні помічники, що живуть на вашому комп’ютері і можуть виконати практично будь-яке завдання, що потребує взаємодії з екраном.
Інновація: “Клей” для ШІ-екосистеми
Що саме робить OpenClaw таким революційним? Це саме інтеграція. Це той “клей”, який поєднує всі ці розрізнені частини. Це відсутність обмежень, які ставлять великі компанії. Це локальне розміщення, що дає відчуття контролю та приватності. А ще – інтеграція в популярні месенджери, як-от Telegram. Ви просто кажете йому, що робити, і він не відповідає “у мене немає такого плагіну”, а знаходить рішення.
Як я використовую OpenClaw?
Я особисто більше працюю з Cursor – це IDE, яка теж інтегрує ШІ. Мені подобається мати візуальний контроль над процесом. Відкриваю файли, бачу зміни. Хоча, звісно, Telegram зручний для швидких завдань.
І тут виринає ще одне питання: чи не сумуватимемо ми за Петром, одним із головних ідейних натхненників OpenClaw? З’явилися чутки, що він може приєднатися до великої технологічної компанії. Це, звичайно, приносить певну сум, бо хто, як не він, був чемпіоном відкритого коду та незалежних досліджень. Але з іншого боку, це означає, що його ідеї потраплять до великих гравців.
Spotify: Розробники не пишуть код. І це не кінець світу?
І ось вам ще одна бомба: Spotify майже припинив писати код власноруч. З грудня 2025 року вони використовують власну ШІ-систему “Honk”, яка працює на базі Claude. Завдяки цьому компанія випустила понад 50 нових функцій!
Це вже не виглядає як фантастика. Це реальність. І це серйозний сигнал для розробників: ваша роль трансформується. Ви стаєте оркестраторами, кураторами, а не просто “писарями” коду.
Чи означає це кінець професії розробника?
Не зовсім. Як сказав Зак: “Ми наймаємо більше інженерів, а не менше”. Чому? Тому що складні продукти, як-от Warp, потребують глибоких знань, критичного мислення та здатності використовувати ШІ як потужний інструмент, а не як повну заміну.
“Найбільш успішні – це ті, хто активно використовує ШІ, – пояснює Зак. – Вони не просто кидають завдання агентам, а глибоко розуміють, як це працює, як це інтегрувати, як це розвивати”.
Це означає, що майбутнє – за тими, хто зможе адаптуватися, хто навчиться “диригувати” цими новими потужними інструментами.
Simile: Симулятор суспільства – чи зможемо ми тестувати політику перед запуском?
А тепер перенесемося з коду у велику політику. Компанія Simile (заснована автором тієї самої статті про багатоголові симуляції з Стенфорду) залучила $100 мільйонів на створення ШІ-симулятора суспільства.
Ідея вражає: пілоти не тренуються на живих людях, хірурги – на пацієнтах. Чому ж тоді найважливіші рішення в суспільстві – політики, закони – ми впроваджуємо одразу, без тестування?
Simile пропонує створити віртуальне суспільство, де можна буде тестувати ідеї та стратегії, перш ніж вони вплинуть на реальних людей. Це крок у майбутнє, де ми зможемо приймати більш обґрунтовані та безпечні рішення.
“Уявіть, – розповідає Метт, – ми зможемо моделювати, як зміна закону вплине на мільйони людей, до того, як він буде ухвалений”.
Це важливий крок. Він дозволить уникнути багатьох помилок, що стають причиною суспільних проблем.
Коли броня стає розумнішою: ШІ на полі бою
А тепер трохи про те, що може здатися далеким від нашого повсякденного життя, але водночас має вирішальне значення для майбутнього – оборонні технології.
Компанія Shield AI створює автономні бойові літаки. Їхній останній витвір – XBAT – це не просто дрон. Це справжній реактивний винищувач, але без пілота. Він може злітати вертикально, не потребує злітно-посадкової смуги і, що головне, здатен працювати в умовах сучасних конфліктів, де електронна боротьба та глушіння GPS – це стандарт.
“Наша місія, – пояснює Армор Гарріс, – запобігти масштабам війни, як у Другій світовій. І найкращий спосіб – це стримування. А для цього нам потрібна асиметрична перевага: Китай може нас перевершити в обсягах виробництва, але ми маємо перевершити їх в інноваціях, особливо в програмному забезпеченні”.
XBAT – це і є та асиметрична перевага. Він несе той самий вантаж, що й F-35, летить удвічі далі, але без ризику для життя пілота. Уявіть собі, відправляючи цей апарат у найнебезпечніші зони, ми можемо зберегти життя наших найкращих спеціалістів.
Чи потрібні нам “людиноподібні” роботи на війні?
І тут виникає питання: а як щодо роботів? Чи є для них місце на полі бою? Армор вважає, що так. “Як тільки технології дозволять, – каже він, – ми побачимо їх у найрізноманітніших сценаріях”.
Це захоплює, але й трохи лякає одночасно. Ми бачимо, як технології, створені для миру, можуть бути використані у війні, і навпаки.
“Війна – це людська справа, – наголошує Армор. – І ми не можемо її дегуманізувати. Автономні системи можуть допомагати, але остаточне рішення, особливо щодо наступальних дій, має залишатися за людиною”.
Повертаємося до Сан-Франциско: чи варто їхати сюди, щоб будувати майбутнє?
Після таких глибоких розмов ми повернулися до більш приземлених, але не менш важливих питань. Чи варто молодим талантам і досі їхати до Сан-Франциско, щоб створювати щось видатне?
“Абсолютно! – відповідає Джейден Кларк. – Так, я багато говорю про тривожність, яка приходить зі змінами в ШІ. Але це також свідчить про величезний потенціал. Зараз у Сан-Франциско зосереджені головні ШІ-лабораторії. Це притягує таланти, венчурний капітал. Це відчувається як нова золота лихоманка”.
І справді, енергія тут особлива. Попри всі виклики, Сан-Франциско залишається центром інновацій.
Найбільш шалена річ, яку я бачив останнім часом?
“Мені довелося пілотувати одного з цих людиноподібних роботів, – розповідає Джейден, сміючись. – Це було на змаганні роботів-бійців. Я програв 13-річному хлопцю, але це було неймовірно!”
Так, ми живемо в часи, коли бої людиноподібних роботів стають реальністю. Це може здатися дивним, але це показує, як далеко ми просунулися в тестуванні та експериментуванні.
Підсумовуючи: що це означає для нас?
Ми пройшли довгий шлях від статті, що стала вірусною, до автономних бойових літаків. Що ж залишається головним?
- Адаптивність – ключ до виживання. ШІ змінює правила гри. Ті, хто зможе швидко вчитися і пристосовуватися, матимуть перевагу.
- ШІ – це конкурентна перевага, а не загроза. Для компаній та індивідів, які навчаться використовувати ШІ як інструмент для розвитку, це стане потужним прискорювачем.
- Людина залишається в циклі. Попри всю автоматизацію, критичне мислення, креативність та етичні рішення – це те, що поки залишається суто людським.
- Майбутнє – це гібрид. Краще майбутнє – це світ, де люди та ШІ працюють разом, доповнюючи один одного, а не конкуруючи.
Ми стоїмо на порозі нової ери. І хоча виклики значні, можливості – ще більші. Головне – не боятися, а досліджувати, вчитися і бути готовими до неймовірних змін.
Що далі? Продовжуйте стежити за новинами. Спробуйте нові інструменти. Задавайте питання. І пам’ятайте: майбутнє не створюється, воно будується – вами.
У підсумку, штучний інтелект – це не просто технологія, це трансформаційна сила, яка змінює наш світ на найглибшому рівні. Від того, як ми працюємо, до того, як ми мислимо про майбутнє. І хоча залишаються питання безпеки, етики та економічного впливу, головне – усвідомити, що ми є учасниками цих змін. Заклик до дії: не будьте пасивними спостерігачами. Занурюйтесь, експериментуйте, навчайтеся. Адже саме від нас залежить, яким буде це нове, “інтелектуальне” майбутнє.
